"Червоне" завершення

Назбиралося стільки новин, сталося стільки подій, що я не встигаю про це писати на блозі та ділитися з вами. Хоча мені самій це все важко осягнути та повірити в те, що відбувається.
І ось зараз я виселяюся з гуртожитку, і в мене є трошки вільного часу, аби поговорити з вами.

Хоча чомусь так важко підібрати правильні слова, якомога точніше та зрозуміліше їх донести до вас. Думки плутаються, емоції взагалі зашкалюють, а розум відмовляється сприймати всю навколишню дійсність за реальність. Напевно, поганий із мене автор.

〰

Я почну з того, що Луцьк для мене був абсолютно новим та невідомим містом. Родичів в ньому не маю, зв'язків також. Довелося починати все з початку, з нуля. В цьому місті я була ніким. Стосунки з Луцьком не складалися, і я вирішила, що це не моє місто, що я не хочу в ньому жити і для чого я взагалі вступала в луцький університет. Майже 3 роки свого студентства та життя в Луцьку я щиро не хотіла залишатися в цьому місті, я ледь витримувала ті півтора або ж навіть і 2 місяці перебування не вдома, життя з людьми, які ще більше переконували мене в моїй нелюбові до Луцька. Нестерпним було майже все. Хмм...чомусь я почала не з того, про що хотіла розповісти саме зараз. Мабуть, про своє луцьке життя треба написати в наступному пості, як ви вважаєте?

Так ось, ті нещасливі 3 роки минули, проте останній мій рік бакалаврату був найпрекраснішим із усіх (якщо не брати до уваги деяких моментів). Не хочу поки що вдаватися у подробиці, проте усвідомлення випускного року нарешті до мене дійшло. Державний екзамен та захист диплому здавалися мені дуже страшними та займали певний відсоток у моїх думках. Хотілося якомога швидше все те здати, минути той етап і забути. Хоча я навіть не уявляю, як про ЦЕ можна насправді забути. Це такі особливі моменти в житті кожного студента. Скажу зі свого досвіду, що той вирішалий тиждень був дуже напруженим та емоційним. Напевно, важчим для мене в плані підготовки та здачі був саме державний іспит, а не захист диплому. Проте магічним чином чи так склалися зірки, ДЕК у мене минув чудово, я витягнула легкий білет, для аналізу в мене була дитяча книжечка. Я була неймовірно щаслива: вийшла переможцем, насамперед для себе та своїх батьків.

А що сказати про захист диплому? 3 таблетки валеріани зробили свою справу, моя чарівність:) та милість:) допомогли мені на виступі. Щоправда, сам виступ таке враження зник для мене у просторі часу. А почуте словосполучення "червоний диплом" від голови комісії ввело мене в таку прострацію, що я до вечора ще не могла відійти та повірити в це. Взагалі, я не планувала та не мріяла про червоний диплом, я не хотіла завершувати бакалаврат із відзнакою. Тому повідомлення про це викликало в мене змішані почуття, починаючи від банального шоку та закінчуючи абсолютним здивуванням із самої себе в першу чергу.

Повертаючись подумками в ті дні, згадую свої переживання та ще й досі не можу повірити в те, що я закінчила 4 курси університету.😥

Дописую цей пост вже вдома, від втоми знесилена, а від усіх пережитих емоцій спустошена.

Сьогодні в Славутичі випускний, ностальгія знову увірвалася до мене. Саме 4 роки тому і я закінчувала ліцей, а вже зараз дивлюся на те все випускником університету.

На цьому фото посвята в студенти. Як зараз це пам'ятаю. Мантії в моєму університеті дають студентам тільки першокурсникам та тим, хто вступив на магістратуру. Той день особливий і таке враження, що був начебто тільки вчора. Хоча вже стільки часу минуло...

Хахаха....і я ще тут такаа молодаа...😁😁😇

💭Я не планувала йти далі, в магістратуру, проте на 4 курсі я усвідомила, що це для мене прекрасна можливість дізнатися більше про себе, перевірити себе та продовжити ще такий солодкий період студентства (тільки вже не в гуртожитку😋😆), хоч і знову повертатися на пари, виконувати завдання-модулі, складати іспити та заліки і знову писати диплом, звісно, якщо все буде так, як я це влаштувала у своїх думках.

Завжди з вами,
Я!

P.S. вирішила, що все-таки напишу про своє студентське життя в Луцьку. Тому очікуйте, незабаром, продовження...