Сама вдома. Моя версія

Нема натхнення - нема постів. Все дуже просто. А писати аби щось теж не добре, адже так? І читати такі пости зовсім не цікаво. А оскільки я не можу давати порад ні в сфері користування косметикою, ні про стиль, бо мало тим цікавлюся (хоча даремно), тому вирішила вам розповідати про своє життя і ділитися своїми реальними історіями, загалом такий собі мій лайфстайл блог. Ну що, поїхали?

Дивилися фільм "Сам удома"? Так ось, моя історія близька до сюжету з цього фільму. Ну майже. Хоча сказати чесно, не дуже люблю цей фільм і навіть на новорічні свята не переглядаю, хіба що якісь певні найвідоміші уривки.

...Я також залишилася сама вдома. На цілий тиждень. Тільки я, кішка і собака. Для мене це не вперше. Перший раз був жахливий, тоді я зрозуміла, що самотність не така вже класна річ і що я теж не люблю бути сама. Мені теж треба люди, хаха, як це б смішно не звучало) Батьки поїхали відпочивати, ніжитися на теплому пісочку і купатися в морській водичці. А я залишилася серед високих будівель, бетонних доріг та шуму міста, залишилася на тиждень мамою та татом в одному обличчі для наших ще двох членів сім'ї. Не так вже погано, третій раз дає про себе знати. Досвіду хоч відбавляй.

Сьогодні вже третій повноцінний день мого панування. Ну як панування, кіт із собакою роблять вигляд, що мене слухають і дають можливість мені покерувати ними і в домі загалом😀 а мене це влаштовує😀 хоча повноцінна влада, напевно, мене б зіпсувала😉😎 

Якщо раніше мій день, наприклад, і починався з кави, то зараз він виглядає приблизно так: ще до будильника на мене, під мене, біля мене лазить кішка і просить їсти. Доспати ще ті 3-5 щасливих хвилин до будильника я не можу, наскільки б сильно того хотіла. Те відчуття, коли ти одна, а їх багато, і ти не можеш нікуди від них заховатися. Встаю, йду на кухню і годую спершу кішку. До неї підключається собака, якій вже в цю саму хвилиночку треба ось саме зараз бігти на вулицю. І ти із заспаними очима, мішками під очима, сівшим голосом, вдягнутим у перший-ліпший одяг вибігаєш, несешся з квартири. Ще той екстрим😂😈 Собака мене не любить чекати, але інколи ми можемо домовитися перед виходом, що на вулиці будемо триматися разом. Часом спрацьовує😊 Ви б знали, який чудовий літній ранок у Славутичі! Без людей, шуму, поспіху, з його прохолодою та свіжістю, особливим запахом лісу після нічного сну. Не думала, що скажу це, але мені дуже подобається гуляти саме зранку, в голові немає зайвих думок, а загрузити себе ти ще встигаєш. І ти просто насолоджуєшся тими красотами, що навколо. Це просто чистий кайф! Хм, а вже кава в мене десь пізніше, на годину ☕ Хоча після такої ранкової зарядки, кава випивається вже не для пробудження, а швидше для задоволення. Але спочатку треба ще погодувати Його. А я вже залишаюся наостанок.

 〰

Таке воно, самостійне та одиноке на тиждень життя. Не дає побути егоїстом і присвятити час собі. І це лише ранок такий, а далі попереду весь день і з його щоразу новими особливостями та сюрпризами. Спочатку було важко, а зараз так круто. Хоча на 4-й день вже дає про себе знати самотність. Хочеться до людей, з кимось поговорити, не тільки по телефону, а й вживу, дивлячись в очі та стежити за реакціями. Ну не буду вдаватися у всі подробиці. Описала вам ранок своєї версії "Сама вдома". Попереду ще 4 дні, а тому буде ще один випуск з моїми історіями. 

Далі буде...

Завжди з вами, 
Я!