про щось конкретне та головне

Я переглянула всі раніше написані мною пости і отримала шок! Особливо ті пости, які написала саме в цей травневий період. Про що я думала, хвилювалася, що було для мене цінне...

Я начебто повернулася думками, всім тілом у те минуле і навіть емоційно все це знову пережила. А як написано?... я, коли все це перечитую, дивуюся найперше собі. Мені інколи здається, що це пишу не я, а хтось інший за допомогою моєї руки - гарно, чуттєво, з емоціями та не соромлячись, на відміну від теперішнього... 

Всім привіт! 

Не знаю, хто читає мої тексти та чи читає взагалі їх хтось.☺ Але все-таки я вирішила з'явитися тут знову. Хочу написати про інше, але на декілька хвилин затримаюсь ось на чому.

✌ Так, я люблю писати і саме у такій формі я виплескую свої емоції, думки, переживання по-справжньому та повністю. І мене, чомусь, не хвилювало, що це хтось прочитає і дізнається, що я відчуваю у цю мить. Хай копирсаються, мені байбуже. Мене це вже не хвилює, я виписалася і щаслива від того. ЩО буде далі - не моя проблема. Хм... Але зараз все з точністю до навпаки. Я не хочу, щоб хтось чужий знав, через що я переживаю та які маю проблеми. НЕ хочу, щоб це десь обговорювалося і серед тих людей, які мені неприємні або яких хотіла б вичеркнути зі свого життя. Але ж знову - я не знаю, чи вони це прочитають, але світ настільки тісний... що аж смішно з усього цього.

 Ось такий дуалізм поглядів. І ось такий парадокс. 

Я давно вже не писала, нікуди, ніщо, абсолютно, закрила для себе цю територію. Але мені це настільки сильно подобається! Інколи слова, цілі фрази виникають у моїй голові, крутяться і начебто аж самі просяться на папір або ж на екран монітора. І це нестільки скарги про моє "нещасливе та несправделиве життя", а слова в художньому обрамленні, без натяків на особисте (хіба трохи☺).

 Що ж, зараз я все-таки пишу, і це якісь нові для мене відчуття. Таке водночас рідне, але і незнайоме.

Я б хотіла перенести вже написаний трохи раніше в блокнот один текст, нічого особливого, так, нарешті мої конкретні мрії, які збиралися в мені не знаю скільки часу. 5 травня настає молодий місяць. А це, як відомо, прекрасний час для загадувань мрій, бажань або всього того, чого б хотілося у майбутньому. Я ніколи раніше схожим не займалася. Були якісь абстрактні бажання, скажімо, знайти кохання, схуднути, поїхати на відпочинок, але без конкретики. Такими бажаннями можна довго і нудно розкидатися, але чи здійсняться вони - вже не відомо.

Так ось, я вирішила виправити цю вселенську несправедливість і спробувати все ж таки гарнесенько подумати ☺ і написати щось конкретне - про що ж я насправді думаю і мрію. Порядок викладу не важливий. Всі ці пункти для мене особливі і всього цього мені хочеться! Тож я посилаю цей імпульс у Всесвіт, аби хоча б про них почули і дізналися, що вони (мрії) в мене є.

1. Отримати водійське посвідчення. Вже давно марю цією ідеєю, а все ніяк не дійду до її виконання. Хоча в самої тато водій, і міг би навчити, але ж ні.
2. Мати свою машину. Це відповідно випливає з 1-го пункту. Біла велика машина (з маркою машини треба ще розібратися, щоб було ще більш конкретно). 
3. Відвідати Іспанію та Грузію! Іспанія - моя ідея-фікс! Хочу, дуже хочу. Вже почала вивчати іспанську, тож вже можу представитися та запитати, як справи та скільки це коштує. Для початку це вже непогано, все попереду. А Грузія - колоритна країна зі своїми унікальними традиціями, людьми, містами та місцями (які загалом є всюди, але хочеться саме сюди!)
4. Як би не банально та смішно це не звучало, але здійснити політ на літаку. Хочеться відчути цю всю атмосферу мурахів по шкірі, трохи страху та адреналіну, нових відчуттів та захопливих пейзажів із висоти птахів. 

Я не стверджую, що це все здійсниться цього року. Але саме від думок про ці бажання в мене метелики в животі та весь спектр позитивних емоцій в голові! Звісно, це не звалиться мені на голову з неба (але чому б і ні?☺), тому зі свого боку зроблю максимум. Головне - записала та визначилася. ❤❤

Ах та, хотіла ще додати. Це не всі мої головні бажання. Деякі з них все-таки залишаться абстрактними та більш глобальними, я не мислю тільки такими матеріальними категоріями, якщо що) зараз в пріоритеті трохи інші думки. Але ж не можна завжди залишатися на якомусь одному етапі і думати тільки про щось високе та незвідане. МИ прийшли у цей світ для чогось СВОГО, маємо якусь мету, а тому маємо прожити це життя стосовно себе і своїх мрій, а не чужих.

Здається мені, що я досягла свого дна -  і тепер готова відштовхнутися від нього. 

Попереду тільки все найкраще!

Adios!